Людмила Бевз 15.05.2020

15 травня ( 3 травня за ст.ст.) в курортному містечку Вісбаден народився Павло Скоропадський, майбутній гетьман Української Держави 1918 р. В цей час родина Скоропадських перебувала в Німеччині на відпочинку і перші роки малолітнього Павла минули в Європі.

Батько Павла Скоропадського – Петро Іванович, був відомою та заслуженою людиною, один з найбагатших землевласників Чернігівської та Полтавської губерній. Після військової служби, яку він залишив у чині полковника, присвятив себе громадським справам та займав цивільні посади: стародубський повітовий предводитель дворянства; почесний мировий суддя Стародубської округи; губернський земський гласний, голова Стародубської повітової училищної ради.

У своїх спогадах про дитинство Павло Скоропадський характеризував батька так: «Особисто батько був у повному розумінні блискучою людиною, до того ж зовнішність його відповідала його розумовим і духовним якостям. Він був дуже вродливий, чудовий оратор, він завжди захоплював дворян на всіх губернських зібраннях своїми промовами. Його любили, і в Петербурзі до нього ставилися з великою повагою, пропонуючи йому різні високі посади, від яких він постійно відмовлявся. Можливо, віддаючи перевагу бути «першим на селі, аніж другим у Римі».

Батько будучи зайнятим громадськими справами, маючи постійні роз'їзди - рідко був з родиною Тому уся відповідальність по вихованню дітей лягла на тендітні плечі мами – Марії Андріївни, з роду Миклашевських. Вона мала добру освіту, чудово володіла європейськими мовами, адже декілька років прожила в Парижі. З теплом і великою любов'ю згадував Павло Петрович свою маму: «Не можу без хвилювання писати про свою матір. Ідеальна дружина й ідеальна мати, що з повним самовідреченням присвятила все своє життя сім’ї. Життя її далеко не було щасливим, особливо в другу половину її життя. Але мати завжди стійко переносила усі нещастя, які сипалися на її голову, і зуміла виростити своїх дітей. Благородна, добра, енергійна, вона боролася з усіма нещастями з рідкісною для жінки мужністю.»

Дитинство Павла Скоропадського було безтурботним та щасливим. Він ріс поряд з своїм старшим братом Михайлом та меншою сестрою Єлисаветою під опікую батьків та двох дідусів, що дуже відрізнялися один від одного стилем життя, але мали спільну рису – були добрими господарями. Характери та поведінка дорослих визначали ставлення до них дітей. Звісно, що простота та відкритість діда Івана Михайловича Скоропадського більше приваблювала дітвору, ніж замкнутість та сухість, з встановленням чітких правил діда Андрія Михайловича Миклашевського.

Та вже в дорослому віці Павло Петрович добре розумів, що обидва діди вкладали в нього свої знання. І був їм вдячний за це.